Кліматична криза більше не є абстрактною темою з міжнародних конференцій — її наслідки ми відчуваємо щодня. Останнє десятиліття стало переломним у контексті кліматичних змін в Україні. Аномальні температури, посухи, паводки, пилові бурі, загибель врожаїв, деградація ґрунтів — усе це вже не прогнози, а реальність, яка прямо впливає на безпеку, економіку та здоров’я українців.
У цій статті ми розглянемо, як змінився клімат України за останні 10 років, які ризики він несе, як реагує держава та суспільство, і що ще можна зробити, аби уповільнити процес та адаптуватися до нових умов.
Зміна клімату: факти і дані
За даними Українського гідрометеорологічного центру та світових екологічних організацій:
-
Середньорічна температура в Україні зросла на понад 1,2–1,5°C за останні 30 років, але найбільш стрімке потепління спостерігається саме після 2014 року.
-
2020 та 2023 роки стали найтеплішими за всю історію метеоспостережень в Україні.
-
Кількість днів із екстремальною спекою (понад +35°C) збільшилась у 2–3 рази в південних та центральних регіонах.
-
Зимовий період став коротшим і теплішим — сніговий покрив формується пізніше, тане раніше або зовсім не утворюється.
-
Періоди посухи стали частішими, особливо в Херсонській, Миколаївській, Одеській областях. У деяких районах опади зменшились на 20–30%.
-
Зростає частота екстремальних погодних явищ: шквали, буревії, зливи, град, пилові бурі. У 2020-х роках їхня кількість подвоїлася.
Вплив кліматичних змін на сектори економіки
Сільське господарство
Клімат прямо впливає на аграрну галузь, яка є основою української економіки.
-
Через посухи гинуть врожаї зернових, кукурудзи, соняшнику.
-
Вологість ґрунтів знижується, втрачається родючість чорноземів.
-
З’являються нові хвороби рослин, що раніше були характерні лише для тропічних регіонів.
-
Фермери змушені змінювати структуру посівів, переходити на посухостійкі культури.
Водні ресурси
-
Рівень води в Дніпрі та інших річках помітно знизився.
-
Зникають дрібні водойми, заболочені ділянки, джерела питної води.
-
Зростає потреба в системах зрошення, що створює додаткове навантаження на інфраструктуру.
Здоров’я населення
-
Хвилі спеки та зростання рівня ультрафіолетового випромінювання спричиняють проблеми із серцево-судинною та дихальною системами.
-
Поширюються нові збудники хвороб, зокрема кліщові та комарині інфекції, не характерні раніше для помірного клімату.
-
Підвищується рівень стресу, тривожності, особливо серед людей похилого віку та дітей.
Як реагує держава
Україна офіційно приєдналася до Паризької кліматичної угоди у 2016 році, зобов’язавшись зменшити викиди парникових газів. У 2021 році було ухвалено Національно визначений внесок (НВВ-2), згідно з яким країна планує скоротити викиди на 65% до 2030 року порівняно з рівнем 1990-го.
Основні кроки:
-
Розвиток зеленої енергетики (сонячні, вітрові, біоелектростанції).
-
Зменшення залежності від викопного палива.
-
Створення Системи моніторингу викидів CO₂.
-
Впровадження принципів сталого розвитку в агросекторі та містах.
-
Розробка Стратегії адаптації до зміни клімату до 2030 року.
Проте, повномасштабна війна загальмувала багато з цих процесів. Пріоритети змістилися на виживання та безпеку, а екологічні проєкти — у кращому випадку призупинено.
Що робить громадянське суспільство
Громадські екологічні організації, волонтерські рухи та місцеві ініціативи продовжують боротьбу за довкілля, попри війну:
-
Екоплатформи та активісти фіксують еконаслідки бойових дій (забруднення ґрунтів, річок, повітря).
-
Поширюються кампанії з екопросвіти, сортування сміття, озеленення міських просторів.
-
У містах з’являються зелені громадські стратегії, наприклад, у Львові, Києві, Івано-Франківську.
-
Шкільна та університетська освіта поступово інтегрує теми зміни клімату.
Водночас експерти наголошують: масова екологічна культура в Україні ще не сформована, а більшість громадян не усвідомлює, як щоденні дії (споживання, транспорт, харчування) впливають на планету.
Що ми можемо зробити вже зараз
Для держави:
-
Інтегрувати кліматичну політику у всі сфери — транспорт, енергетику, будівництво, охорону здоров’я.
-
Не відкладати екологічну реформу на "після війни".
-
Створити публічні платформи для звітності про кліматичні цілі.
Для бізнесу:
-
Впроваджувати енергоефективні технології.
-
Створювати продукти з меншим вуглецевим слідом.
-
Розвивати «зелене» підприємництво, переробку, локальне виробництво.
Для кожного громадянина:
-
Відмовитися від надмірного споживання.
-
Економити ресурси: електроенергію, воду, тепло.
-
Переходити на багаторазові речі.
-
Використовувати громадський транспорт або велосипед.
-
Саджати дерева, підтримувати екологічні ініціативи.
Кліматична криза — це не питання далекого майбутнього, а виклик нашого сьогодення. Україна вже знаходиться у зоні високих кліматичних ризиків. Якщо ми не зупинимо деградацію екосистем зараз, наслідки будуть незворотними — для економіки, здоров’я, безпеки та життя наступних поколінь.
Зміни можливі лише за умови спільних зусиль — держави, бізнесу, громадян. І хоча війна ускладнює цю боротьбу, саме зараз формується нова українська модель розвитку — відповідальна, стійка та екологічна.
