Саме полтавські міста були серед найсхідніших точок Європи, де зафіксована магдебурзька самоврядна традиція. А серед видатних полтавців — як класики української культури, так і видатні науковці, які допомагали підкорити космос.
Еней, який говорив українською
У кожного народу є свої літературні лідери, які зіграли визначальну роль у становленні мови. Так, у англійців це Джеффрі Чосер, в італійців – Данте Аліг’єрі, у німців – Мартін Лютер, а в українців – Іван Котляревський.
У 1798 році Іван Котляревський здійснив справжній прорив у українській літературі, видавши "Енеїду". Цей твір став першим широко популярним твором, написаним живою народною мовою, а не штучною книжною. Переклавши давньоримський епос Вергілія на український грунт, автор створив захопливу розповідь про козаків, які, подібно до троянців, шукали нову батьківщину після руйнування Запорозької Січі. Бурлескний гумор, впізнавані образи і зрозуміла для кожного мова зробили "Енеїду" бестселером того часу та визначили новий стандарт української літературної мови. Котляревський зібрав у своїй поемі слова з різних регіонів України, створивши таким чином основу для сучасної літературної мови.
Страва з історією
Якщо зауґлити слово “галушки”, то ви знайдете близько 5 млн результатів. Все через те, що це — одна з найвідоміших страв української кухні. Особливо на Полтавщині, адже саме цей регіон можна вважати особливо “галушковим” — про цю страву згадує і видатний полтавець Котляревський у своїй “Енеїді”.
Звісно, у рецепту є свої родичі в інших країнах — особливо Центральної та Східної Європи. Однак підтвердження культовості сам українських галушок відлито в бетоні. У 2006-му в Полтаві встановили аж цілий пам’ятник цій страві у вигляді величезної тарілки з 17 бетонними галушками. Згодом виявилося, що галушки притягують до себе галушки — біля пам’ятника щоліта став проходити тематичний фестиваль з промовистою назвою «Полтавська галушка». Тож іноді навіть просте тісто може перетворитися на щось, що об’єднує людей. Рекомендуємо відвідати Полтаву та посмакувати галушками, але завчасно переглянувши прогноз погоди, щоб насолодитьсь краєвидами чудового міста.
Ярмарок, що відродив історію
Колись давно торгівля була однією з найважливіших сфер людського життя. За відсутності сучасних торговельних центрів люди організовували своєрідні пересувні ринки – ярмарки. З’їжджаючись звідусіль, вони обмінювалися товарами, від ювелірних виробів до худоби. На українських ярмарках можна було почути безліч мов, від української до єврейської. Ці жваві центри торгівлі були не лише місцем купівлі-продажу, а й сценою для розваг та спілкування. Іноземців вражало, наскільки часто і в таких великих масштабах проходили ярмарки на українських землях.
Найбільшого розмаху ярмарки в Україні набули на Харківщині та Полтавщині. Одним з найвідоміших був Сорочинський ярмарок на Полтавщині, який згодом уславив у своїх творах Микола Гоголь. Хоча ярмарки з часом відійшли на другий план через розвиток промисловості, саме Сорочинський ярмарок був відроджений у 1966 році як культурна подія.
Видатні уродженці Полтавщини
Полтавщина завжди була осередком талановитих людей. Крім відомих Івана Котляревського та Миколи Гоголя, варто згадати філософа Григорія Сковороду. Цей видатний мислитель XVIII століття, якого по праву вважають одним із фундаторів української філософії, більшу частину життя провів у мандрах, ділячись своїми мудрими думками з людьми. Його вважали "мандрівною академією", а його слова й досі надихають багатьох.
Олена Пчілка – це видатна постать української культури, яка залишила глибокий слід у літературі, фольклористиці та громадському житті. Її різнобічні таланти, від письменництва до етнографії, були спрямовані на збереження та розвиток української ідентичності. На жаль, за свою відданість українській справі вона зазнала гонінь з боку різних режимів, які прагнули знищити українську культуру.
Якщо Котляревський став важливою постаттю для української літературної мови, Сковорода — філософії, а Пчілка — літератури, то Микола Лисенко заслужено вважається патріархом української музики. Видатний композитор писав твори для симфонічних оркестрів і хорів, романси й музику до вистав, обробки народних пісень й опери.
